Ожиріння
Надмірна вага може підвищити виробництво сечової кислоти та знизити її виведення, значно збільшуючи ризик подагри. Ожиріння пов'язане з інсулінорезистентністю, яка може погіршити здатність нирок ефективно виводити сечову кислоту. Крім того, жирова тканина виробляє більше сечової кислоти, ніж м'язова, що сприяє підвищенню загального рівня сечової кислоти у людей з ожирінням. Показано, що втрата ваги знижує рівні сечової кислоти та ризик подагри. Мета-аналіз, опублікований у журналі Arthritis Research & Therapy, виявив, що надмірна вага або ожиріння пов'язані з вищим ризиком подагри, при цьому ризик збільшується зі зростанням ІМТ [1]. Інше дослідження в Journal of Rheumatology показало, що втрата ваги через баріатричну хірургію призвела до значного зменшення нападів подагри [2].
Посилання:
[1] Aune, D., Norat, T., & Vatten, L. J. (2014). Індекс маси тіла та ризик подагри: систематичний огляд та мета-аналіз досліджень з дозовою відповіддю. European Journal of Nutrition, 53(8), 1591-1601.
[2] Romero-Talamás, H., Daigle, C. R., Aminian, A., Corcelles, R., Brethauer, S. A., & Schauer, P. R. (2014). Вплив баріатричної хірургії на подагру: порівняльне дослідження. Surgery for Obesity and Related Diseases, 10(6), 1161-1165.
Різка втрата ваги
Швидка втрата ваги може тимчасово підвищити рівень сечової кислоти, що потенційно може викликати напади подагри. Коли організм швидко розщеплює жирові клітини, він вивільняє пурини, які потім метаболізуються в сечову кислоту. Цей раптовий приплив сечової кислоти може перевантажити здатність нирок ефективно її виводити, що призводить до підвищеного рівня сечової кислоти в крові. Крім того, суворі дієти або голодування можуть призвести до кетозу, який конкурує з сечовою кислотою за виведення нирками. Хоча втрата ваги зазвичай корисна для управління подагрою в довгостроковій перспективі, важливо худнути поступово, щоб мінімізувати ризик провокування нападів. Дослідження, опубліковане в Arthritis & Rheumatology, показало, що швидка втрата ваги збільшує ризик повторних нападів подагри, навіть у людей з нормальною вагою [1].
Посилання:
[1] Nguyen, U. D., Zhang, Y., Louie-Gao, Q., Niu, J., Felson, D. T., LaValley, M. P., & Choi, H. K. (2017). Парадокс ожиріння при повторних нападах подагри в спостережних дослідженнях: роз'яснення та рішення. Arthritis & Rheumatology, 69(3), 561-565.
Захворювання нирок
Проблеми з нирками можуть суттєво впливати на виведення сечової кислоти та підвищувати ризик подагри через кілька механізмів. Нирки відіграють ключову роль у регуляції рівня сечової кислоти, фільтруючи та виводячи приблизно дві третини сечової кислоти, що виробляється в організмі. При хронічній хворобі нирок (ХХН) знижена швидкість клубочкової фільтрації призводить до зниження виведення сечової кислоти і, як наслідок, до гіперурикемії. Крім того, метаболічні зміни, пов'язані з ХХН, такі як підвищений оксидативний стрес і запалення, можуть сприяти розвитку подагри. Взаємозв'язок між захворюванням нирок і подагрою є двостороннім, і кожен стан може погіршувати інший. Масштабне дослідження, опубліковане в Journal of the American Society of Nephrology, показало, що люди з ХХН мали значно вищий ризик розвитку подагри порівняно з людьми з нормальною функцією нирок [1]. Інше дослідження, опубліковане в Arthritis Research & Therapy, продемонструвало, що подагра була пов'язана з підвищеним ризиком прогресування ХХН [2]. Лікування подагри у пацієнтів із захворюванням нирок вимагає ретельного підбору препаратів та дозування, оскільки багато препаратів для лікування подагри виводяться нирками.
